Це справді скидалося на удар (Ю. Мушкетик).

Весною в селі встають рано (Григорій Тютюнник).

Від річки потягло ранковою вогкістю (І.Чендей).

Тепер на Десні тривожна тиша (О. Десняк).

речення з кількома граматичними основами;

речення, у якому кілька граматичних основ поєднуються сурядними сполучниками

граматично організована одиниця мови, яка має одну граматичну основу

речення, у якому кілька граматичних основ поєднуються підрядним зв’язком

Небо в сутінь буває сірим… (В. Симоненко)

А життя — це поле несходиме. (Д. Білоус)

Маланка з Гафійкою теж заробляли (М. Коцюбинський).

І захлиналась наша переправа шаленим шквалом полум’я й води (Л. Костенко).

край села, буду відмінником, стоять та й журяться

рясна яблуня, прийнято на сесії, допомогти йому

садок коло хати, здатний на вчинок

ахіллесова п’ята, вдягатися по-зимовому

Пісня, здавалось, бриніла в ньому (М. Коцюбинський)

Сонце неначе впало десь у бір (І.Нечуй-Левицький).

3 гори почали з’їжджать дві повозки, запряжені добрими кіньми (І. Нечуй-Левицький).

Ніч обгорнула біленькі хати немов маленьких діточок мати (Леся Українка).

повним

поширеним

непоширеним

односкладним

розробити міроприємства, брати до уваги

вважати правильним, вдячні за співпрацю

приймати міри, давати добро

категорично не можу, ставити до відома

В моєму серці розвіялось важке тривожне чуття (І. Франко).

Коло хат зеленіють густі старі садки (1. Нечуй-Левицький).

Довгими осінніми вечорами велись безконечні розмови та суперечки (М. Коцюбинський).

Гіллястий волоський горіх розкинув густу тінь (М. Коцюбинський).

Ще такої холодної та сніжної не знали люди (Панас Мирний).

Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці курей стерегти (Нар. тв.)

Христя засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині (П. Мирний)

А тут і Чіпка в хату (Панас Мирний).

Я глянула, усміхнулась…(Т.Шевченко).

Сонце під вечір пробіга зайченям по стіні (Т.Масенко).

Зелененький барвіночку, стелися низенько…(Народна творчість).

Надворі зовсім темно, місяця не видно (Панас Мирний).

просте, ускладнене однорідними присудками

складне безсполучникове

просте. ускладнене однорідними обставинами

просте, поширене

Обов'язок лікаря — лікувати хворого (О. Гончар).

Тригуб дивився вбік і, здавалося, нічого не чув, а може, не хотів чути (С. Журахович).

Слово до слова – зложиться мова.

Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був зразком людської працьовитості (В. Скуратівський).

Ліс якусь хвилину стояв нерухомо.

Мудрим ніхто не родився, а навчився.

Ви щасливі, високії зорі, все на світі вам видно звисока (Леся Українка).

Послухайте, я нічого лихого вам не бажала.

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

Певно руїну та буря зробила?

Він знає це певно.

Мудрість, кажуть, приходить з роками.

Я відкриваю світ собі щодня, хоч, може, він стократ уже відкритий.

Засівайся щастям, земле, і квітчайся для століть.

Пісня – голос душі українця.

Хвилястий вітер пелехатий мені спокою не дає

Нас пригоди впинить не в силі.

Серед ночі маленький Устим прокидався від стукоту.

Правду вітер той шепоче і розважить зорі хоче.

А дівчина була як сонце.

На провесні вовчі зграї ставали дедалі нахабнішими.

Настя була м’якої вдачі.

Хмельницький був іншої думки.

Любить свій край – це для народу жити, боротися за юне, за нове.

Чотири літа пролетіло.

Там над водою купка людей лагодилась сідати в човен.

Минуле в пам’яті живе, сьогоднішнє в душі палає.

Гримнуло кілька пострілів.

Ой у полі жито копитами збито.

Сучасне завжди по дорозі з минулого в майбутнє.

У душі моїй пісень і мрій море.

Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм.

Червона рожа над усі квіти гожа.

Тільки труд життя основа краса всевладного життя.

Руки дівчини зробилися як лід.